Ви перебуваєте: В 'нащадка аристиппа'

Актори юсуповского театру набиралися з дітей близьких слуг князя й добре забезпеченої верхівки двірських. Серед них уважалося почесним віддати свою дочку або сина в навчання музиці або танцям. Танцівниці Софія й Орися Подлужные були дочками буфетника Андрія Подлужного, Авдотья і Єлизавета Курочкіни - дочками бухгалтера Петра Курочкіна, Софія Малинкина-Дочкою прикажчика Малинкина в селі Спасском, Любов Ивченкова - дочкою музиканта Семена Ивченкова, Домна Соколова - дочкою музиканта Дмитра Соколова, Олена Бабіна - дочкою доглядачки за дівчатами Горпини Бабіній. Брат акторок Рабутовских Лев був архітектором, брати Матрены Щедріній Ілля й Павло - писарями

Починаючі акторки й актори надходили в театр найчастіше неписьменними. Та і якої грамоти можна було очікувати від семирічного хлопчика або дівчинки із кріпаків? У юсуповском театрі їх навчали читанню й листу, музиці й танцям... В 1820 г., коли в Москві гастролювала італійська опера, дівчинок з театру почали навчати італійської мови. Викладачеві платили більші гроші: 13 липня 1820 г. у видатковій книзі записане: 'видане італійському вчителеві г. Фасолию з 15 червня по 12 число липня за 12 візитів 100 рублів; йому за куплені італійські 9 книг - 46 р., разом 146 рублей'.

Навчали акторів і французькій мові. Для цього запрошувалися вчителі-французи, здобувалися підручники. Артисти користувалися книгами книжкової крамниці. В одній із прибутково-видаткових відомостей зберігся запис: ' 13-го липня 1826 року: Заплачене в книжкову крамницю пана Глазунова за читання книг із цього числа надалі на один рік 30 руб.'.

Танцям юсуповских акторів навчав балетмейстер Соломони. Одночасно він викладав танці й студентам Московського університету

У свій театр Юсупов запросив у якості балетмейстера знамениту Гюллень-Сміття. Сучасники залишили захоплені відкликання про її мистецтво. Фелицата Вержиния Гюллень-Сміття (1805- після 1850) -французька артистка балету, була в 1823 г. запрошена Ф. Ф. Кокошкіним у Великий театр. Гюллень була сильна, талановита танцівниця. Вона виконувала найчастіше лірико-комедійні ролі, що вимагали виразної пантомімної гри. У Москві її добре прийняли, хоча тут були й свої гарні танцівники й танцівниці: 'Пані Гюллень-Сміття,- писали в журналі 'Вісник Європи' (1823, жовтень, № 18),- сміло витримає порівняння з нашими ученицями Терпсихоры, які, однак ж, і самі не злякаються порівняння в деяких пунктах, хоча, втім, вони ж не порахують зайвим дещо й перейняти в паризької гості...' Письменник С. Т. Аксаков - тонкий і глибокий цінитель театру - був покірний танцями Гюллень. 'Вона захопила нас,- писав Аксаков,- ми ні в кому не видывали такого щасливого з'єднання сили й приємності, чистоти й виразності. Усі рухи її виконані жизни'.