Ви перебуваєте: Театри москви

У драмі В. М. Федорова 'Параска Борисівна Правдухина' Лисицына відігравала заголовну роль. П'єса ця мала явно виражену реакційну спрямованість. За задумом драматурга, Правдухина - це 'самобутня' провінційна поміщиця - охоронниця національних підвалин. Вона персоніфікувала стародавній кріпосницький уклад і протистояла чиновникові графові Пустельгину. Граф - 'вільнодумець', він за освіту народу, прихильний до 'іноземній моді', через якої, на думку 'доброчесної' поміщиці, тільки-но не загинула в 1812 м. Росія. 'От як неосвічені-те скоростиглі почали. намагатися вилазити з-під кута поневолення й, по вашому, марновірства,- говорить Правдухина,- так ледве було під такий гніт не потрапили, що й прадідам би не на згадку... Ну не чи краще було, як ми трималися старовини... Спасибі, що ще не все цією скаредною філософією заразилися, так який- як упоралися, так по шиях сволоти вигнали; а то зберігай господи, ні кола, ні двору не залишили б!'

В. М. Федоров створив образ поміщиці, далекий від реальних типів. Правдухина не походила на своїх сестер, створених генієм Фонвізіна й іншими передовими російськими драматургами. Подібне трактування не могло викликати й симпатій кріпосної акторки. Лисицына зіграла його як образ комічний і тим самим вихолостила реакційну сутність усієї п'єси

Автор 'Літопису російського театру' П. Н. Арапів писав, що, підкреслюючи характерні прояви різкості й властолюбства Правдухиной, малюючи, образ, добре їй відомий з побутової сторони, А. І. Лисицына 'змішала задум автора, який сам аж ніяк не прагнув у цьому випадку до комічного эффекту'.