Ви перебуваєте: Театри москви

У своєму будинку Позняков улаштовував танцювальні вечори й маскаради, на них відіграли кріпосні музиканти. Сучасники писали про те, що під час балу в тіні помаранчевих дерев ховався бородань-садівник і клацав солов'єм. А. С. Грибоєдов у комедії 'Горі від розуму' нагадав, що актори Познякова не завжди могли похвастати тим, що вони добре нагодовані. Тут же Грибоєдов згадав і про виконавця солов'їного свисту:

А наше сонечко, наш скарб?

На чолі написане театр і маскарад

Будинок зеленню розписаний у вигляді гаю,

Сам товстий, його артисти худі...

На балі, помніть, відкрили ми вдвох

За ширмами в одній з кімнат посекретней,

Була захована людина й клацала солов'єм,-

Співак узимку погоди літньої

Помітимо, що 'пташині высвисты' були розповсюдженою розвагою на Русі. Із селян складалися іноді цілі хори різноманітних 'пташиних голосів'. Більшими майстрами свисту були тверские ямщики.

Після вигнання Наполеона з Москви в столиці відкрилося кілька кріпосних театрів. У театрі С. С. Апраксина були виконані патріотичні п'єси 'Хоробрі Кирилівни при навалі ворогів', 'Звільнення Смоленська', 'Загальне ополчення', 'Параска Правдухина'.